Визначальне місце в освітній системі нашої школи займає корекційно-відновлювальна робота.

Педагогічна корекція – це складна система впливів на розумово відсталих учнів, яка у сполученні з медичною допомогою спрямована на подолання негативних впливів на психічну сферу дітей з порушенням вищої нервової діяльності і заснована на використанні їх компенсаторних можливостей, сутність яких полягає у заміщенні та відшкодуванні порушених функцій, формуванні інших способів дій з опорою на збережені або менш уражені функції.

У порівнянні із загальноосвітніми закладами для дітей із нормальним інтелектом у спеціальних закладах для дітей з вадами інтелекту вирішення кожного з елементів триєдиного завдання – навчання, виховання і розвитку – у визначенні мети, способів,змісту педагогічної діяльності набуває специфічного корекційного забарвлення. Тому правомірно говорити про «корекційне навчання», «корекційне виховання», «корекційний розвиток».

Робота з визначення особливостей психофізичного розвитку учнів, прогнозу їх соціальної реабілітації, пристосування навчального матеріалу, способів навчально-виховного впливу відповідно до специфіки інтелектуального функціонування та завдань його поліпшення з метою досягнення максимальних результатів у розвитку і соціалізації особистості утворює специфічну систему освітніх завдань у закладі та надає педагогічному процесу корекційної спрямованості. У процесі навчання дітей з вадами інтелекту орієнтуємося не на дефект та рівень актуального розвитку, а на потенційні можливості дитини, її нахили. Розвиток учнів з вадами інтелекту є ушкодженим в різних сферах тому серед загально дефектологічних положень до суттєво значущих напрямків корекційного впливу на учня у нашому закладі відносяться:

  • корекція недоліків пізнавальних процесів;

  • корекція мовленнєвого розвитку;

  • корекція емоційно-вольової сфери;

  • корекція вад моторики, фізичного розвитку;

  • корекція соціально-нормативної поведінки, порушень здатності до саморегуляції.

Ще на початку ХХ ст.. О.М.Грабаров виділив та охарактеризував основні умови та засоби корекційно-виховного процесу в спеціальній школі: оздоровча робота, індивідуальний підхід, структурна простота навчального матеріалу, наочність навчання, праця, як основний засіб корекції. Та все ж провідне місце відводититься свідомості навчання, тобто свідомому ставленню учнів до процесу навчання. У навчально-корекційному процесі забезпечується поєднання трьох моментів: розуміння розумово-відсталими школярами цілей і завдань учбової роботи; знання прийомів роботи для досягнення найкращих результатів; уміння перевірити роботу як в кінці, так і в процесі її виконання. І.Г.Єременко першим звернув увагу на специфіку роботи олігофрен педагога. Саме він розробив основні вимоги, дотримання яких забезпечує корекційної-виховну спрямованість навчання. Ці ж вимоги ставлять перед собою педагоги нашої школи.

  • Адаптація змісту освіти до пізнавальних можливостей учнів

  • Наочність навчання.

  • Уповільнення процесу навчання.

  • Повторюваність у навчанні та вихованні.

  • Включення учнів у діяльність спрямовану на подолання труднощів і перешкод.

  • Індивідуальний та диференційований підхід.

  • Спеціальна організація праці.

  • Використання гри в корекційній роботі.

  • Включення в навчально-виховний процес оздоровлення і лікування.

  • Дотримання охоронно-педагогічного режиму.

  • Залучення учнів до суспільно-корисної діяльності.

Педагогічний колектив Старозбур’ївської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенів Херсонської обласної ради, впроваджуючи ідеї видатних педагогів, продовжує удосконалення існуючих методик та шукає власні форми корекційних технологій, задля всебічного розвитку дитини з психофізичними вадами